Рік війни

За цей час ми встигли подорослішати, стати сильнішими, сміливішими та незламними як ніколи. Наші бійці навчилися чинити опір, здавалося б, непереможному дракону, і тепер усе, що трапилося в березні минулого року, здається радше маревом. Лише зруйновані будинки тисяч людей і напис «Час чує нас» нагадують, що все це відбувалося насправді.

Завжди здається, що все це десь там, що це трапляється не з нами. Але коли бомби падають на твоє місто, це стає особистим. Кожен із нас воює не за абстрактні ідеї чи чиєсь майно. Кожен із нас воює за право жити саме тим життям, яким хотів би жити, за свій дім, своїх близьких, друзів, коханих.

Одними з головних питань від початку війни були: «Як особисто я можу допомогти? Як я можу наблизити перемогу?» Відповідь, здавалося б, проста, але зовсім не очевидна: робити те, що вмію найкраще. Я вмію робити одяг, але ще краще я вмію виявляти жіночу красу завдяки цьому одягу.

Так народилася ідея колекції: у найстрашніші часи, коли здається, що світ уже втрачено, як ніколи потрібне світло. І що, як не образ жінки, надихає та дає сили нашим захисникам? Образ, який я спробувала відтворити своїм інструментом — одягом.

Колекція про війну та любов, красу, життя і людей — незламних, залізобетонних і таких вродливих. Ця розповідь про тих, чиї вчинки складають історію сьогодення. Створюючи її з тисяч уламків колишнього світу та спираючись на внутрішні орієнтири, у жерлі харківських обстрілів кристалізувався образ нової сучасної української жінки.

У цій колекції ми спробували відтворити поєднання сили та легкості, незламності та ніжності, стійкості та лагідності наших жінок — приклад того, як можна стати світочем свободи та вільного світу, який існує там, де є ми. Сяяти крізь найтемніші ночі й нагадувати, за що ми воюємо.

Особисто я — за любов і красу, бо вважаю, що саме вони здатні врятувати світ. У кожного своя зброя. Своєю я обираю плекання української культури та людської вроди. Це моя спроба віддячити місту та його героям за опір, вшанувати пам’ять кожного загиблого й нагадати кожному живому, задля чого боротьба. То за що воюємо? Чому б не за любов і красу?